Коливання, хитання, вагання 1
Учебные материалы


Коливання, хитання, вагання 1



Карта сайта natureall.ru

Коливання означає ритмічний рух уперед і назад. Воно також характеризується межами поширення дії, амплітудою; в контексті про це може і не йтися, але завжди мається на увазі. Коливання виступає тільки в буквальному, фізичному розумінні. Коливання маятника. “Я бачу світ пишний і неба сіяння, Долину розкішну, квіток коливання” (Леся Українка). Коли ж мовиться про коливання як зміну чогось (цін, температур), відтінок ритмічності не передається.

Хитання у фізичному значенні – погойдування (переважно на морі, під час їзди тощо) або рухомість при нещільному приляганні. “Колони пальм, гущавина одвічна, Хитання віт в ритмічному ладу” (Максим Рильський).

Вагання виражає нерішучість, сумніви у діях людей, брак моральної сили для вибору одного з кількох можливих шляхів. “Я знав, як тепер повинен діяти. Жодному сумніву, ніякому почуттю вагання в моїй душі не було більше місця” (Юрій Збанацький). П’яте січня – п’ятого січня

Обидва звороти можливі у мові, узгоджуються з її нормами. Вислови типу третє лютого, шосте квітня утворилися зі сполучень третє число лютого, шосте число квітня, в яких згодом слово число перестали вживати як само собою зрозуміле. Подібно виникли звороти третього дня лютого, шостого дня квітня, що в них іменник день потім також стали випускати. Вислови з числівником у називному відмінку відповідають строгим традиціям офіційно-ділового стилю, якому властиве дотримання початкових, вихідних форм. Учнівський зошит не вимагає такої офіційності, тому школярам можна писати п’яте січня і п’ятого січня.

***********************************

Лікувати і лічити – не синоніми

В українській літературній мові дієслова лікувати і лічити розрізняються значенням, здатністю вступати у зв’язки з іншими лексемами, а також мають свій ряд споріднених слів. То тільки суржик не бачить відмінностей між ними.

Лікувати – застосовувати ліки та інші засоби припинення болю, захворювання. Лікують різні органи – серце, печінку, зуби; лікують антибіотиками, пігулками, травами, ультразвуком, гіпнозом; лікують добре чи погано...

Спільнокореневими тут є слова лікар, ліки, лікувальний, лікування, лікуватися, лікарня.

Лічити – називати послідовно числа, вести підрахунки, рахувати. Згадаймо Шевченкове: “Лічу в неволі дні і ночі й лік забуваю”. Лічимо гроші, присутніх, машини, вагони; лічимо до двох, до тисячі; лічимо на пальцях, на арифмометрі; лічимо поволі, швидко, уважно, без похибки. Вживаємо вислів лічити хвилини (години, дні), коли стежимо за часом, чекаючи кого-, чого-небудь. Кажуть: “ребра полічили”, коли били (чи побили) когось. Лічити пов’язане зі словом лік, яке виступає у сполученні без ліку, а також у складі прислівника (безліч разів).



А чому плутаємо лікувати і лічити? Та тому, наголошує довідник “Антисуржик”, що в російській мові є дієслово лечить у значенні “лікувати”, яке близькозвучне з українським лічити. Але це слова двох різних мов! Принагідно зупинимося на похідних від лікувати – прикметниках лікарський, лікувальний, лікарняний. “Лікарська косметика під наглядом досвідчених фахівців” – бачимо табличку на дверях медичного закладу. “На околиці міста стояло кілька лікарських будинків” – пише газета.

В обох цих фразах названі прикметники пантеличать того, хто читає їх, а не пояснюють. Лікарський – який належить лікареві (лікарський халат) або такий, що стосується його діяльності (лікарський огляд). Лікувальний указує на оздоровчі, збудливі, гамівні властивості, тобто має зв’язок з поняттями ліки, лікувати: “Ромашка і чебрець – рослини лікувальні” (з живих уст). А слово лікарняний виражає належність лікарні (лікарняний персонал).

Тому треба було на табличці написати: “лікувальна косметика”, бо тут мають на увазі ті процедури, що лікують, а не медиків, які проводять їх. У другій фразі годилося б ужити “лікарняні будинки”, адже мова йде про споруди, котрі в розпорядженні лікарні.

Маємо також знати, що, крім лікарський, лікувальний і лікарняний, є ще прикметник лікарський (з наголосом на другому складі). Він відповідає російському лекарственный: “Ще на світанку своєї історії людина збирала й використовувала для лікування деякі лікарські рослини” (“Ботанічний журнал”).

***********************************

Житловий і жилий

Ці лексеми хоч і близькі звучанням, але відмінні значенням, тобто вони не синоніми, а пароніми. Як відомо, вміння розрізняти паронімічні слова і правильно вживати їх – неодмінний складник культури мови.

Житловий має такі значення: пов’язаний з житлом, який стосується житла, жител; пристосований, призначений для життя людей. Закономірним є вживання цього прикметника зі словами: будівництво, будинок, вагончик, відділ, корпус, масив, побут, проблема, фонд, забудова, комісія, кооператив, криза, норма, площа, спілка, питання, право, приміщення, управління, справи, умови тощо.

Жилий (уживають зрідка) – залюднений, обжитий. “Фельдфебель повертається до жилого кутка теплушки” (Юрій Яновський). До іменника будинок можна застосувати обидва прикметники, тільки словосполучення матимуть різне значення: житловий будинок – призначений для життя, жилий будинок – той, у якому живуть люди; заселений. “Щоб потрапити до жилої частини будинку, треба було... ввійти спершу в простору, ще не розгороджену переділками нежилу” (Наум Тихий).

***********************************

“Керівні” дієслова

У нашій мові більшість дієслів керує іменниками в певному відмінку. Таке саме правило є й у російській, однак відмінки керованих іменників не завжди збігаються при аналогічних дієсловах з українськими. Наприклад, згадуване уже в “Уроках...” дякувати вимагає після себе давального відмінка іменника чи займенника: дякую вчителеві, дякуємо тобі, а відповідне російське благодарить – знахідного: благодарю учителя, благодарим тебя. Зрадити поєднується з іменником або займенником у знахідному відмінку: зрадив її, зрадив своє слово, а изменить – у давальному: изменил ей, изменил своему слову.

Розгляньмо, як же керують українські дієслова іменниками в певних відмінках. Пошлемся на розвідку відомого мовознавця і письменника Бориса Антоненка-Давидовича, в якій він досліджував це. З іменниками в родовому відмінку стоять дієслова вживати (“Горілки не вживав так, щоб через край” – Григорій Квітка-Основ’яненко), вчити, вчитися, навчати, навчатися; глядіти доглядати; грати, гуляти – з прийменником у (в) (“Будемо грати в свого козиря” – Борис Грінченко), завдавати (“Не завдавай мені сорому...” – Іван Нечуй-Левицький), заживати (“Хліба-солі заживати” – народна пісня), запобігати, зазнавати, зазнати, пильнувати (“Бабуся пильнує малої” – Марко Вовчок), послухати, послухатися.

Частина дієслів керує залежним словом у родовому відмінку без прийменника або в знахідному з прийменником на: сподіватися (“Панночки сподіваємось”. – Марко Вовчок; “Сподівався дід на бабин обід” – приповідка), чекати (“Скільки чекав цієї хвилини” – Юрій Смолич; “Я чекаю на тебе при каганці і співаю” – Василь Стефаник). Дієслова ждати, дожидати керують іменником у знахідному відмінку без прийменника на: “У Підпари Гафійку ждала цілоденна робота” (Михайло Коцюбинський).

З іменниками в давальному відмінку вживають дієслова: боліти (“Чужий біль нікому не болить” – Матвій Номис); це дієслово може вимагати й знахідного відмінка (“Мене ж болить її відвічнеє страждання” – Іван Франко), а також виступати з прийменником у (в) та іменником у родовому відмінку (“Що у вас болить? – ластівкою припадає вона коло недужої” – Михайло Коцюбинський), вибачати, прощати, назване вище дякувати, віддячити.

З іменниками чи займенниками в знахідному відмінку використовують дієслова (крім уже згаданого зрадити) опанувати, радити, порадити (“Вона мене все радила і тепер порадить” – Тарас Шевченко). Нині при радити (порадити) ставлять іменник і в давальному відмінку.

З іменниками в знахідному відмінку та прийменником за вживають дієслова, якщо вони вказують на виконання функції чогось чи когось: бути (“Ще й на весіллі в його дочки за дружку була” – Іван Нечуй-Левицький), стати, правити (“Скриня моя за стіл править” – Ганна Барвінок), мати, вважати (це дієслово зрідка може виступати без прийменника за, тоді воно керує залежним словом в орудному відмінку: “Та полювання він забавою вважав, рибальство – справою, священнодійством навіть” – Максим Рильський). Дієслова бути, стати, правити, мати з інакшим значенням, ніж у наведених реченнях, стоять без прийменника за й керують іменниками в інших відмінках: “А може, й сам на небесі смієшся, батечку, над нами та, може, радишся з панами, як править миром?” (Тарас Шевченко).

З іменниками в знахідному відмінку та прийменником на вживають дієслова: бачити (бачити на власні очі, а не власними очима!) чути (чути на власні вуха), грати (“Та й найняла козаченька на скрипочку грати” – народна пісня), проте в сучасній літературній мові грати керує місцевим відмінком іменника з прийменником на: грати на скрипці, на бандурі, на роялі; а також дієслова заздрити, заздритися, змилосердитися, плакатися (“Не плачся на моє горе” – Марко Вовчок), розстаратися, слабувати.

З іменниками в орудному відмінку стоять дієслова: братися, узятися в значенні “перетворюватися на щось, укриватися чимось” (“Тільки внизу, коло каменя бралась живими миготливими зморшками вода” – Іван Багмут; “Нога в хлопця взялася синіми плямами” – Олесь Донченко), говорити, читати, перекладати, навчати, повчати якоюсь мовою (“Поучали з церковної амвони рідних братів чужою мовою” – Борис Грінченко); іноді помилково кажуть: “Я вмію читати на англійській мові” замість “Я вмію читати англійською мовою” (або по-англійському); одружитися з кимось (іноді оженитися), а не на комусь (“Софія одружилася з Ізаровим” – Анатолій Шиян); їхати, пливти, плинути чимось, а не на чомусь (“Комбайн велично плине шумним широким степом навпростець” – Ігор Муратов).

З іменниками в місцевому відмінку й прийменниками по, на, в уживають дієслова: знати, пізнати (“Знати пана по халявах” – прислів’я; “Пізнати ворону по пір’ю” – прислів’я), розумітися, знатися на чомусь (“Теля не знається на пирогах” – прислів’я; “На рибі теж розумітися треба” – Юрій Збанацький), кохатися в чомусь (“У химерному кохатися, видумки сплітати” – Борис Грінченко), вибачати на слові (“Вибачайте, люди добрі, на цім слові” – Марко Вовчок); бути певним із прийменником на (“Коли загублю, то вишукаю, бувай на тому певна, моя сиза голубко” – Марко Вовчок), із прийменником у (в) (“Згорда поглядають вони довкола, певні в своїх силах” – Михайло Коцюбинський) або без прийменника, але з родовим відмінком (“Одначе чужинець і сам був певний правильності того, що говорить” – Олесь Досвітній.

***********************************

Іноземний – іншомовний – іномовний

Іноземний

– той, що належить іншій країні, чужому краєві: іноземний матрос, іноземні загарбники, інститут іноземних мов (але Міністерство закордонних справ). Іншомовний уживають тоді, коли йдеться не про мову в цілому, а про певні її елементи (переважно лексичні) – слова, терміни тощо: іншомовне видання, іншомовні запозичення, іншомовна назва.

Іномовний

– який розмовляє, пише іншою мовою: іномовне населення, іномовна культура. Зрідка можна натрапити на прикметник інакомовний, що означає “алегоричний”.

Далекоглядний – далекозорий

. Розрізняються значенням. Далекоглядний – здатний передбачати події, наслідки чогось; передбачливий. “(Мацько:) Завжди треба бути далекоглядним, Маріє Гаврилівно, може, колись він стане і моїм родичем” (Вадим Собко). Далекозорий – що добре бачить на великій відстані, а не зблизька. “Її далекозорі очі сягнули через пшеничний квадрат, на протилежному боці якого в’язала Настя” (Іван Рябокляч).

Ячмінний – ячний.

Ячмінний – який стосується ячменю як рослини: ячмінний колос, ячмінний корінь, ячмінне поле. Ячний – одержаний із зерен ячменю, виготовлений з продуктів їхньої обробки: ячні крупи, ячне борошно, ячний хліб.

Перистий – перістий

. Перистий – схожий на перо: перистий лист, перисті хмари. Перістий – з плямами іншого кольору (переважно про масть тварин): перістий кінь, періста корова, але буває і перістий гарбуз.

Низький – ниций

. Низький – переносно “підлий, негідний”. На жаль, останнім часом майже вийшов з ужитку раніше поширений його синонім ниций. “Жірондіст: Ти, як ниций кат, хотів би знищити не тільки тіло, а й розум, виточив би вкупі з кров’ю мою ідею!” (Леся Українка). Цей синонім точніше передає відтінок “непорядний”, бо в деяких контекстах важко встановити, в якому значенні – прямому чи переносному – вжито слово низький, наприклад: “Нарешті я зустрівся з цією низькою (підлою чи невеликою на зріст?) людиною”. Отже, слід частіше користуватися прикметником ниций, повертати його в активний мовний обіг.

Енний – енський

. Енний –

1. Кожний, будь-який, певний (про величини): енне число. 2. Розм. Невизначено великий, необмежений: енна кількість. Енський уживається замість назви, що з якихось причин має бути невідомою: енське місто, енський завод, в енському напрямі.

Гармонійний – гармонічний

. Виражають неоднакові поняття. Гармонійний – злагоджений, милозвучний, стрункий. Гармонійні відносини. Гармонійний розвиток людини. Гармонічний уживається як музичний, математичний та фізичний термін. Гармонічні коливання. Гармонічний ряд. Гармонічна пропорція.

Професійний – професіональний

. В обох прикметників спільний латинський корінь профес- (спеціальність, заняття), проте їх співвідносять з різними словами: професійний – професія, професіональний – професіонал. Професійний має ширше коло зв’язків (професійна розмова, професійні інтереси тощо). Професіональний частіше вживається тоді, коли треба підкреслити значення “такий, що стосується професіоналів, не любителів; фаховий”. Наприклад, професіональний актор – актор, який обрав своїм фахом театральну справу (на противагу аматорам, що ними можуть бути люди різних професій і без професій). У сполученні з іменниками хвороба, захворювання, травма і подібними переважає слово професійний, тобто “недуга, пов’язана з професією”. У термінологізованому вислові професійна спілка взаємозаміна прикметників не допускається.

***********************************

Пронизливий чи проникливий?

Прикметник пронизливий використовують для характеристики природних явищ, які викликають неприємні фізичні відчуття. Пронизливими, такими, що проймають, бувають вітер, холод. Цей епітет передає також різкі звуки: пронизливий голос, гудок, крик, свист. Гострими, пронизливими можуть бути біль, відчуття самотності тощо.

Пронизливий і проникливий

– синоніми на позначення погляду, очей людини. Але проникливий зовсім не вживається для вираження фізичних відчуттів, основна сфера його функціонування – це характеристика розумової, мислительної, духовно-емоційної діяльності людини. Проникливим називають того, хто глибоко розуміє суть чого-небудь, правильно оцінює щось, розбирається в чомусь. Наприклад, проникливий психолог, проникливий розум, прониклива легенда, музика, тобто все, що викликає глибокі почуття, емоційний настрій.

Сценічна атмосфера театру може бути тільки проникливою, і поетична тема звучить, безумовно, проникливо, а не пронизливо.

Дворукий – дворучний

. Дворукий – який має дві руки (про людину). Дворучний – який має дві ручки (про пилку).

Жалісливий – жалісний

. Збігаються у значенні “співчутливий”. “Добрий він був, жалісливий” (Зінаїда Тулуб). “Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна” (Панас Мирний).

Тільки жалісливий передає зміст “сповнений суму, горя”. “Поранений обвів друзів жалісливим поглядом (з газети).

Тільки жалісний виступає у значенні “який виражає біль, муку, слабість”. “Знову долинув до нього тяжкий жалісний звук” (Олесь Донченко).

Казуальний – казусний

. Казуальний – такий, що не піддається узагальненню; випадковий. Казуальний характер подій. Казусний – надзвичайно складний, заплутаний. Казусна справа.

***********************************

Абориген – автохтон – тубілець

Походять з різних мов (латинської, грецької та слов’янських), але мають ідентичні значення – “корінний житель або уродженець якоїсь країни чи місцевості”. Наприклад: “Олексій на правах місцевого мешканця не проминув нагоди пояснити все, що знає, і про село, і про його аборигенів” (Дмитро Бедзик), “Лемки були тут автохтонами” (з газети), “Козацький нащадок, тутешній тубілець, свою українську розтягує річ...” (Микола Бажан).

Іменник абориген, на відміну від обох його синонімів, уживається також на позначення представників рослинного і тваринного світу.

***********************************

Двигун – мотор

Збігаються у значенні “силова установка, що перетворює будь-який вид енергії на механічну роботу”. Паралельно вживаються з прикметниками: бензиновий, дизельний, електричний, потужний, реактивний, роторний, танковий тощо.

Проте нині у використанні цих іменників намітилася певна тенденція до розрізнення. Двигун поєднується переважно зі словами: вітряний, вічний, двотактний, чотиритактний, двоциліндровий, чотирициліндровий, карбюраторний, колекторний, пусковий, тепловий, тяговий, внутрішнього згоряння (переносно – двигун прогресу).

Мотор здебільшого вживається на позначення двигунів у транспортних засобах: підвісний мотор, автомобільний мотор, мотор дрезини; часто в сполученнях з дієсловами та віддієслівними іменниками: гуркіт мотора, заглух мотор, заглушити мотор, працює мотор, полагодити мотор. У складних словах: дизель-мотор, мотор-редуктор.

***********************************

Садовити – саджати – садити

Ці багатозначні слова, виступаючи часто синонімами, різняться характерною сполучуваністю, а також стилістичним забарвленням та входженням у фразеологічні звороти.

За стіл, на покуті, на коня садовлять, саджають, садять. Дерева, кущі – садять, саджають. За секретаря, за обліковця садовлять, садять. Квочку на яйця тільки садять, а не садовлять і не саджають. А хліб у піч, навпаки, саджають. “Підгорнула попіл до челюстей, клала на лопату змащений розколоченим жовтком хліб і саджала на черінь” (Євген Гуцало).

***********************************

Звичайно – зазвичай

Прислівник звичайно виконує в українській мові кілька функцій. Виступає одним із синонімів до слів просто, прозаїчно, ствердної частки так (авжеж, атож). Однак найбільше його використовують у двох значеннях – “як завжди, як заведено” (не виділяючи комами) та в ролі вставного слова (виділяючи комами).

Останнім часом у засобах масової інформації спостерігається тенденція вживати звичайно лише як вставне слово. А в значенні “як завжди, як заведено” чимраз частіше бачимо давнє українське слово зазвичай (наголос на другому складі), що його не цуралися наші класики. “Тож затемна він причвалав на став, зігнувшись ще більше, ніж зазвичай” (Максим Рильський), “Павло після роботи зазвичай заходив до кафе випити чашечку кави” (з газети).

***********************************

Результат – наслідок

Результат – остаточний, кінцевий підсумок якоїсь діяльності, роботи, заняття, розвитку тощо, показник чого-небудь; сума, яку одержують після певних математичних дій: результати експерименту, результат спостережень. У всіх інших значеннях уживаються паралельно. З прийменником в (у) перше з цих слів завжди пишуть окремо: в результаті, а друге – разом: внаслідок. “Коли так багато зразу береться всяких вражінь (вражень), то в результаті – хаос” (Михайло Коцюбинський), “Внаслідок пожежі фабрика зазнала значних матеріальних збитків” (з газети).

***********************************

Дрібний – мілкий

Слово дрібний передає значення “малий за розміром, обсягом”, “невеликий на зріст; юний”. Дрібна рибка, дрібний дощ, дрібні діти. “Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять” (Леся Українка).

Вживається цей прикметник і переносно, характеризуючи суспільне чи економічне становище людини. Дрібний буржуа, дрібний власник, дрібний чиновник. Означає також “незначний, другорядний”. “Ця пригода зовсім здається тобі дрібною, але вона мені багато дала” (Юрій Яновський).

Мілкий – що має невелику глибину. Мілка річка, мілка оранка, мілка миска. У переносному значенні – “неістотний”.

Нечіткість у вживанні слів дрібний і мілкий переносно часто може бути виправдана тим, що мовець або той, хто пише, вкладає в це поняття різний зміст. Наприклад, тема буває мілка, тобто неглибока, і дрібна, тобто маленька. Порівняймо у Івана Франка в “Маніпулянтці”: “Яким мілким видавався їй її власний ранішній суд!”, де без аналізу контексту важко збагнути, що саме означає тут мілкий – “неглибокий”, “поверховий” чи “дріб’язковий”, “нікчемний”.

Щоб з’ясувати, який з двох прикметників слід ужити, мовознавець Євгенія Чак радить підставити в речення їхні синоніми: до дрібний – малий, невеликий; до мілкий – неглибокий. Сказати, наприклад, “неглибокі гроші” не можна, цей вислів позбавлений змісту, а невеликі (тобто дрібні) гроші – словосполучення цілком можливе. Тому треба говорити дрібні гроші. Заміна слів дрібний і мілкий синонімами і в інших випадках дає змогу зробити правильний вибір.

***********************************

Звертати і привертати увагу

Звертати увагу – на когось або щось. “Викладач звернув увагу студентів на цю проблему” (з газети).

Словосполучення звертати на себе увагу (переважно із заперечною часткою не) вживається в усному мовленні, коли йдеться про ставлення особи до себе. Наприклад, “Дівчина не звертала на себе (не приділяла собі) ніякої уваги”.

Якщо ж мовиться про те, що якась людина, предмет, явище викликають у когось інтерес, цікавість, то краще використовувати зворот привертають, притягують увагу (до себе), а не звертають на себе увагу.

В усному мовленні трапляється ще одна стилістична неточність у використанні словосполучення звертати увагу: між його компонентами іноді вставляють присвійний займенник свій у знахідному відмінку однини жіночого роду: “Комендант звернув свою увагу на чужого чоловіка в гуртожитку” (з розмови). Така трансформація цього сталого вислову неприйнятна.

Вдача – удача

Часто ці слова плутають, ставлять не на своєму місці. А їхні значення такі.

Вдача – сукупність психічних особливостей людини, які виявляються в її діях, поведінці, характері; нахил, звичка (також про тварин). “Андрій був веселої вдачі хлопець” (Олександр Копиленко).

Удача – позитивний, бажаний наслідок чогось; успіх. Рибальська, мисливська удача.

Дохід – прибуток

Дохід – кошти або матеріальні цінності, одержані від бізнесу чи якогось іншого роду діяльності. Вживається зі словами: валовий, грошовий, державний, додатковий, забезпечений, незабезпечений, комісійний, митний, натуральний, національний, номінальний, підприємницький, неоподаткований, річний, середній тощо. Прибуток – сума, на яку дохід перевищує витрати; дохід, джерелом якого є додаткова вартість. Вживається зі словами: валовий, додатковий, зрослий, надлишковий, підприємницький, середній, сукупний, чистий, прибуток на капітал.

***********************************

Кримінальний – карний

У більшості значень уживаються паралельно: кримінальний (карний) злочин, кримінальна (карна) відповідальність. Однак у сучасній юридичній практиці надається перевага слову кримінальний: кримінальний кодекс, кримінальне право, кримінальне слідство, кримінальна справа. Тільки кримінальний використовуємо, коли йдеться про художній твір: кримінальний роман, кримінальна новела, кримінальне чтиво.

Прикметник карний уживається також у значенні “каральний”: карний загін, карна експедиція, карний меч.

Несення – несіння

Несення – виконання певних обов’язків, доручень тощо: несення військової служби.

Несіння – кладка яєць (про птахів).

Нечисленний – незчисленний

Нечисленний – який складається з невеликої кількості когось, чогось. “Нечисленні перехожі ліниво снували по тротуарах” (Іван Франко).

Незчисленний – який складається з великої кількості когось, чогось; незліченний. “Петрусь узяв гуркати палицею по парканах. Поназбігалась незчисленна сила собак” (Агатангел Кримський).

Погідний – погодний

Погідний – тихий, спокійний, погожий; переносно – безтурботний, урівноважений: погідне море, погідне небо, погідний настрій. “День був погідний і доволі теплий” (Богдан Лепкий).

Погодний – що стосується погоди. Погодні умови, погодні прикмети.

Поголівний – поголовний

Поголівний – який бере до уваги кожну окрему голову худоби; обчислюваний за кількістю голів. Поголівний облік худоби.

Поголовний – який не виключає нікого; загальний, тотальний. Поголовні арешти.

Рідкий – рідкісний Розрізняються значенням.

Рідкий – негустий; розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо. Рідке тісто, рідкий гребінець, рідке волосся, рідкий туман, рідкі вибухи.

Рідкісний – що трапляється, буває не часто; незвичайний. Рідкісна рослина, рідкісний випадок, рідкісна порада.

Стримувати – утримувати

Дієслова, котрі мають різну семантику. На це треба зважати.

Стримувати – уповільнювати рух кого-, чого-небудь; протистояти натискові когось, чогось; не давати чомусь виявлятися повною мірою тощо. Стримувати коня, стримувати натовп, стримувати ридання.

Утримувати – 1. Тримати когось, щось, не даючи впасти; уповільнювати просування когось, чогось; просити когось залишитися; не віддавати ворогові позиції і т. ін. Утримувати воза, утримувати дітей у хаті, утримувати плацдарм. 2. Забезпечувати кого-небудь засобами до існування; бути власником якогось закладу, підприємства тощо. Утримувати родину, утримувати пансіонат.

Сусідній – сусідський

Сусідній – розміщений поруч, поблизу когось, чогось; який мешкає поряд. Сусіднє село, сусідня кімната, сусідня країна, сусідній парк.

Сусідський – що стосується сусіда, складається із сусідів. Сусідське подвір’я, сусідська родина, сусідський город.

Сусідів – належний сусідові. Сусідів син, сусідова хата, сусідів тин.

Шерсть – вовна

Шерсть – волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з нього. Похідне – шерстяний. Вовна – волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно і пряжа, рідше тканина з такого покриву. Похідне – вовняний.

Друкар – друкарка

Особливістю першого з цих іменників є те, що робітницю друкарського цеху, як і робітника, також називають друкарем, а не друкаркою, як слід було б чекати. Наприклад, “Моя сестра працює на книжково-журнальній фабриці друкарем”. Слово друкарка закріпилося в нашій мові як найменування фаху чи посади людини, що працює на друкарській машинці. Це професія суто жіноча.

Отже, друкар і друкарка відрізняються одне від одного не тільки родом – вони позначають людей різних професій.

***********************************

Відмінний – відмітний

Прикметник відмінний має два значення: 1. Високоякісний, дуже гарний, дуже добрий, дуже вмілий. 2. Такий, що чимось відрізняється від когось, чогось.

Але надуживання цим словом у першому його значенні уодноманітнює, примітизує мовлення: відмінний гімнаст, відмінний тактик, відмінний стрілець, відмінний догляд, відмінний напій, відмінна погода, відмінне здоров'я... Тому слід ширше послуговуватися синонімами прекрасний, чудовий, пречудовий тощо.

У другому значенні прикметник використовують також часто. При цьому потрібно мати на увазі: якщо його вживають без прийменника від і без згадки про об'єкт порівняння, можна подумати, що йдеться про якість. Ось читаємо в газеті: "Відродження давніх ремесел – відмінна риса сьогодення." Зміст речення дає змогу розуміти сполучення відмінна риса як "характерна особливість", а брак зіставлення з чимось і вживання без прийменника від дають підставу тлумачити його як "дуже позитивна риса".

Такої двозначності не було б, якби замість лексеми відмінна стояла відмітна. Саме цим прикметником у сполученні зі словами риса, властивість, особливість і передається значення "який має тільки йому притаманні ознаки". Наприклад, "Суспільному життю, порівняно з явищами природи, властивий ряд відмітних рис" (з журналу). До речі, відмітний знак – те саме, що розпізнавальний знак.

Тамувати – гамувати

Маючи спільний суфікс, розрізняються початковими приголосними т, г. Частково можуть вступати в синонімічний зв'язок.

Основний зміст дієслова тамувати – стримувати плин, рух чого-небудь; не давати чомусь виявлятися повною мірою. Вживається зі словами: кров, сльози, кашель, плач, сміх, стогін, страх, дихання і под. "Навіть поранені тамували стогін у собі" (Олесь Гончар).



edu 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная