Порядок вступу до СОТ. 3
Учебные материалы


Порядок вступу до СОТ. 3



Карта сайта spinninglineboats.ru

2. Спільна зовн політика і політика у сфері міжн безпеки. 3. Співробітництво у внутр та правовій політиці.

Цілями ЄС стало: - Утворення тісного союзу народів Європи; - Сприяння збалансованому та довгострок ек прогресу;- Посилення ек та соц співробітництва;

- Утворення ек та валютного союзу і створення єдиною валюти (вже утворена-євро);- Утвердження власної ідентичності в міжн сфері, особливо шляхом проведення спільної зовн політики; - Розвиток співробітництва у сфері юстиції та внутр-х справ; - Збереження та примноження спільтних надбань.

ЄС поступово трансформується з МО, з ек та політ союзу західноєвропейських країн в обєднання д-в з єдиною валютою, громадянством, кордонами, єдиною зовн та внутр пол.кою. Європарламент з кожним роком перебирає повноваження головної законодавчої інституції на тереторії 15 д-в, Євро комісія дедалі більше нагадує наднац уряд. Основним джерелом права в державах є конституція, відповідно до якої приймаються інші закони, нормативні акти. У Європейському Союзі функції конституції виконують засновницькі договори ЄС, ЕОУС, Евратома, Договір про Європейський Союз, інші акти, що їх змінюють і доповнюють. Серед них ключове значення має Договір про ЄС, який багато європейських юристів і політичних діячів розглядають як конституцію ЄС. Джерелом вторинного права ЄС виступають перш за все акти, що видаються інститутами Союзу в рамках їх компетенції, а також міжнародні договори Союзу і угоди, укладені в рамках ЄС його державами-членами. Договір про ЄС наділяє інститути ЄС повноваженнями видавати два види нормативно-правових актів: регламенти і директиви. Крім нормативних актів, що приймаються інститутами ЄС, до джерел права ЄС відносяться також нормативні договори: *Міжнародні договори, що укладаються ЄС з «третіми» країнами і міжнародними організаціями, у тому числі і договори, в яких однією стороною виступають спільно ЄС і держави-члени. *Угоди і конвенції, що укладаються в рамках ЄС всіма або окремими державами-членами. Такі угоди держави-члени як правило укладають з питань, що не входять в компетенцію інститутів ЄС.

112. Принцип взаємної вигоди: нормативне закріплення та застосув в ек віднос між держ.

Принцип-

керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті. Бувають основні(загальн) та спеціальні. Це загальн! Принцип взаємної вигоди- один із загальновизнаних прин­ципів між нар права, яким найчастіше керуються у МЕВ. Цей принцип тісно пов'язаний з таким принципом, як суверенна рівність держав. Адже лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, досягти обопі­льної вигоди. Тому в Хартії 1974 р. ці принципи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Недодержання цього принципу у МЕВ спричи­няє неоколоніалізм, дискримінацію, нерівноправність і нееквівал-сть обміну, врешті-решт призводить до політичної й ек залежності, особливо ще недостатньо розвинут країн. Не слід вважати якимось відступом від принципу взаємної вигоди встановлення, як виняток, для країн, що розви­ваються, певних пільг, режиму найбільшого сприяння. Йдеться про так звані преференції, які застосовуються лише щодо тих країн, яким їх надано, і не поши­рюються на інші країни, навіть якщо вони користуються режи­мом найб сприяння. Зазначене «порушення» принципу взаємної вигоди забезпечує фактичну рівність і фактичну взаємну вигоду в економічних стосунках між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. Принцип взаємної вигоди закріплений у багатьох міжнародно-правових актах: Статуті Суду ООН 45р, Декларації про принципи МП 70р.



113. Принц найб сприян, реалізація в практиці МЕВ.

Принцип-

керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Відповідно до принципу найбільшого сприяння(коли він вклю­чається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зо­бов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги то­що), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Дотримання цього принципу дає можливість ставити в однакові умови держави та інших суб'єктів міжнародних еконо­мічних відносин. Цей принцип знайшов своє закріплення в. Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов'язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради. Так, у загальному восьмому прин­ципі записано: «МТ повинна бути взаємовигід­ною і здійснюватися на основі режиму найбільшого сприяння; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам інших країн. Практична реалізація принц найб сприяння здійс­нюється через його закріплення у відповідних договорах, угодах та інших міжнародних актах. Практика МЕВ має приклади, які свідчать про недотримання цього принципу з боку окремих держав. Так, у середині 80-х років режим найбільшого сприяння був нада­ний США понад 120 країнам світу, од­нак у ньому було відмовлено СРСР, що певною мірою негативно позначилося на експорті його товарів. Це була не лише одна із форм політичного тиску, а й акт дискримінаційного характеру. Одночасно слід підкреслити, що в окремих випадках як виня­ток із принципу найбільшого сприяння є надання країнам, що розвиваються, преференційних поступок.

114. Принцип національного режиму, його сутність і значення в сучасних МЕВ.

Принцип-

керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й!

Принцип національного режиму

вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб'єктом міжнародних економічних від­носин, юридичним і фізичним особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов'язки, що й юридичні та фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів. Цей принцип знайшов своє закріплення в. Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов'язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради. Цей принцип нерідко застосовується в інтересах окре­мих держав, коли в умовах економічної нерівності принцип наці­онального режиму надається сильнішому іноземному партнеру, а не національному партнеру, що дає можливість фактичного отри­мання переваг іноземному партнеру. Зазначений принцип широ­ко використовується в торговельно-договірних відносинах США.

115. Принцип роздільної майнової відповідальності між державою і її юр особами: нормативне закріплення та зміст.

Принцип-

керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Існування принципу роздільної майнової власності між державою та її юридичними особами означає, що за невиконання зобов’язань перед іноземними контрагентами (фірмами) майнову відповідальність несуть юридичні особи самостійно. Це положення, наприклад, чітко зазначено у ст.. 32 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», у якій записано, що Україна, як держава не несе відповідальності за дії суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, як і вони не несуть такої відповідальності за дії України як держави. Цей принцип знайшов своє закріплення в: Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов'язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради, Статуті Суду ООН 45р, Декларації про принципи МП 70р.

116. Принц свободи вибору форми організації зовнішньоек зв’язків: його зміст, нормат закріпл і реалізація на нац рівні.

Принцип-

керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Принципнадає можливість вільного вибору певних форм співро­бітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей принцип знайшов чітке своє закріплення і висвітлення у Хартії 1974 р.: «При здійсненні між нар торгівлі та інших форм ек співр-ва кожна держава вільно вибирає форму організації своїх зовнішньоек відносин і укладає двостор та ба­гатосторугоди міжн ек співр-ва, що відповідають її міжнар зобов'язанням і потребам». Аналіз існуючих форм організації зовнішньоек від­носин дає можливість з'ясувати роль держави у цій справі. Цей принцип знайшов

своє закріплення

в Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов'язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради. У багатьох колишніх соціалістичних країнах зовнішньоек діяльність здійснювалася здебільшого на основі державної монополії, відповідно до чого держави зосереджували у своїх ру­ках зовнішньоек торгівлю та інші види зовнішньоек діяльності. У капіталістичних країн не існує повної державної монополії на зовнішньоек діяльність. Держава лише здійснює ре­гулювання такої діяльності у межах однієї держави або в межах певної групи держав, наприклад держав Спільного ринку. Що стосується країн, які розвиваються, то в деяких з них спосте­рігається тенденція до встановлення монополії держави на зовніш­ньоек діяльність через націоналізацію зовнішньоторгов підпр-в, установл контролю за їх діяльністю.

У державах, які утворилися після розпаду СРСР, зовнішньо­ек діяльність базується не на основі їх монополії у цій галузі, а на основі її державного регулювання. Це видно, наприк­лад, із змісту Закону України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність», 1991 р. Відповідно до цього закону одним із принципів зовнішньоек діяльності є принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва. Його суть по­лягає у праві суб'єктів такої діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки, здійснювати її у будь-яких формах, які не заборонені чинним законодавством, виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одер­жані ними результати.

Суб'єктами зовнішньоек діяльності згідно із зазна­ченим Законом є фізичні особи (громадяни Укр, іноземні громадяни, особи без громад-ва), Юр особи, які зареєс­тровані і розташовані на території Укр (підпр, органі­зації та об'єднання всіх видів, у тому числі акціонерні та інші ви­ди господтовариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, посередницькі, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації), об'єднання фіз і юридосіб, спільні підприємства та ін. Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоек діяльності полягає також і в тому, що кожна держава має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввезення і вивезення товарів без будь-якого регулювання її з боку держави (політика фрі-тредерства — вільної торгівлі). Найважливішим знаряддям при цьому є введення і здійснення відповідної митної політики, яка зво­диться до встановлення мита під час імпорту й експорту товарів. Держави можуть здійснювати і ліцензування ввезення або ви­везення товарів (така практика широко використовується, напри­клад, у США).

117. Принц сувер рівності держав та його закріпл в міжнар-правових документах.

Принцип-

керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це загаль-й! Принципвизнаний Статутом ООН і закріплений у міжнар договорах і деклараціях. Термін «суве­ренітет» означає «верховенст­во», «верховна влада». У більш широкому розумінні він означає не­залежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. Державний суверенітет є однією з головних ознак держави. Якщо його немає, то не може бути і самої держави. Тому багато держав офіційно проголошує свій суверенітет. Так, Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою ВРУ 1990 р., проголошено її державний суве­ренітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в Укр в межах її території та незалежність і рівноправ­ність у зовн відносинах. На важливість і значення цього принципу у міжнар від­носинах взагалі і МЕВ зокрема вказує те, що він знайшов своє юридичне закріплення насамперед у Статуті ООН.Це означає, що всі держави, незалежно від існуючої в них соціально-ек-ї системи, масштабів їх території, кількості і складу населення, ек чи військової могутності, а також інших характерних для них ознак, є рівноправними, суверенними суб'єктами міжнар відносин. Як зазначалося на Женевській конференції 1964 р., економічні відносини між країнами мають будуватися на основі поваги принципів суверенної рівності держав. У Декларації про принципи міжнародного права, прийнятій у 1970 р. -розширене тракту­вання суверенної рівності, яке зводиться до такого: 1) держави юридично рівні; 2) кожна держава здійснює права відповідно до свого повного суверенітету;

3) кожна держава зобов'язана поважати правосуб'єктність ін­ших держав; 4) територіальна цілісність і політична незалежність держав є недоторканними, непорушними; 5) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи; 6) кожна держава зобов'язана виконувати повністю і добровільно свої міжнародні зобов'язання й жити у мирі з іншими державами.

Особливе значення принцип суверенної рівності має для кра­їн, що розвиваються. Адже він певною мірою перешкоджає здій­сненню відносно них політики неоколоніалізму, непомірної екс­плуатації їх природних багатств. Принцип закріпл у багатьох міжнародно-правових актах: Статуті Суду ООН 45р, Декларації про принципи МП 70р.

118. Принципи зовнішньоек діяльності за зак-вом Укр.

Принцип-

керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті.

Згідно ЗУ»про ЗЕД»,

суб'єкти господарської діяльності Укр та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні

зовнішньоек діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України

у здійсненні зовнішньоек діяльності, що полягає у: - виключному праві народу Укрсамостійно та незалежно здійснювати зовнішньоек діяльність на території Укр, керуючись законами, що діють на території Укр; - обов'язку Укр неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі МЕВ;

Принципом свободи зовнішньоек підпр-цтва

:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоек діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юр рівності і недискримінації

, що полягає у:

- р

івності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоек діяльності;

- з

абороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоек діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

еприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону,

що полягає у -

р

егулюванні зовнішньоек діяльності тільки законами Укр; -

з

абороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоек діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами Укр;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності,

який полягає у тому, що Укр як держава:

- з

абезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

-здійснює

рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; -

зді

йснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принц еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів

.

119. Природа і особливості реалізації правосуб’єктності держави в МЕП.

Розглядаючи правовий статус держави як суб'єкта міжнарод­ного права, зокрема економічного, важливо звернути увагу на та­ку категорію, як правосуб'єктність держави, що має два прояви: міжнар правоздатність, міжнар дієздатність, міжнар деліктоздатність, міжнар правосуд’єктність. Міжн правос-ть Д носить абсолютний хар-р, вона обмежена лишеФ принципами МП. Міжнар правоздатність держави— це її здатність мати права й обов'язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб'єктом міжнародних правовідносин

.

Міжнар дієздатність держа­ви— це її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов'язки з міжнародного права. Як правило, ці прояви правосуб'єктності держави збігаються, але інколи виникають си­туації, коли держави як суб'єкти міжнародного права є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд- здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Міжнар правотв-ть- здатність держави створювати зак-давчі акти, закони.

120. Проблеми правового регулюв участі ТНК в системі сучасних МЕВ: їх природа, зміст і можливі шляхи вирішення.

ТНК- єдине ек угрупов підпр-в різної державн належн-ті, що здійсн-ть свою діяльн, керовано з одного центру на територ кількох країн на основі їх націон зак-ва; це відповідні об'єднання, спілки, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави. к правило, ТНК створювалися в межах функціонування світового господарства. Вони не лише певною мірою підривають суверенітет країн, що розвиваються, а й посягають на національні інтереси і ряду розвинутих капіталістичних держав.

Міжнар-правове рег-ння діяльн ТНК відб-ся на 3х рівнях:

1.національний

- материнськ комп, дочірні п-ва, філії ТНК зобов’язані виконувати вимоги нац зак-ва тієї країни, де представлена їх діяльність.

2.регіон-й-

передбачає об’єднання країн певного регіону зі схожими соціально-ек проблемами (країни Лат.Америки). Док-т: Декларація про міжнародні ін­вестиції і багатонаціональні підприємства 76р.

3.універс-й-

передбач об’єднання зусиль по врег-нню діяльності ТНК в планетарному масштабі. З цією метою було створено Центр ООН при ТНК, а також ряд міжурядових Комісії ООН з ТНК. Одним з найб важливих рез-тів діяльності цих органів булла розробка

Кодексу правил поведінки ТНК

. Напрями цього док-ту є рекомендаційними. Кодекси принципів діяльності ТНК: *повага до суверенітету країни; * повага до зак-ва; * повага до соц-культ цінностей країни перебування. Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торговельно-економічного об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладе­но у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еква­дором. Основними цілями групи цих країн є використання інтег­рації для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в наці­ональні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи висту­пають за розвиток торговельно-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону.Хартія економічних прав та обов'язків (1974 р.) за­кріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. У 1974 р. були створені міжурядові комісії ООН з ТНК і Центр по ТНК, які приступили до розроб­лення проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спе­ціальна «група 77» з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявле­ні ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташова­ні їхні філії, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де розміщені їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їхньою діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відпо­відного втручання міжнар співтовариства.

Дискусії відбувалися з приводу інших питань, що стосувалися міжнар-правового регулювання ТНК. Позиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридично певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки, легалізувати їх, виробити зобов'язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відді­лення, філії), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, що розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним підприємствам. Це лише деякі приклади розбіжностей щодо проекту Кодексу по­ведінки ТНК. Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН.

121.Ратифікація міжнар договорів за зак-вом Укр: поняття, процедура і юр знач.

Ратифікація (затвердження, прийняття, приєднання)-форма надання згоди Укр на обов'язковість для неї міжнар договору; закріплено в ЗУ «Про міжнар договори Укр», 2004р, ст.9:

1. Ратифікація між нар договорів Укр здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнар договору. На підставі підписаного та офіційно оприлюдненого През України закону Голова ВРУ підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закорд справ Укр, якщо договором передбачено обмін такими грамотами.

2. Ратифікац підлягають між нар договори Укр: а) політичні, територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) ек зони і континентального шельфу Укр, мирні; б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; в)про економічне та науково-технічне співр-во, з загальних фінансових питань, з питань надання Укр позик і ек допомоги іноземним державам та МО, а також про одержання Укр від іноземних держав і міжнар фінансових організацій позик, не передбачених Держ бюджетом Укр; г) про участь України у міждерж союзах та інших міждерж об'єднаннях, системах колективної безпеки; ґ) про військову д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей ук.-го народу е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України 3. Пропозиції щодо ратифікації міжнар договору Укр подаються Міністерством закордонних справ України протягом шести місяців з дня його підписання: а) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені України, - Презид Укр; б) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені Уряду України, - Кабінету Міністрів України. 5.Підготовка пропозицій щодо ратифікації міжнародних договорів України здійснюється міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, відповідальним за укладення міжнародного договору України.

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади готує пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і подає їх Міністерству закордонних справ України протягом двох місяців з дня його підписання.

Міністерство закордонних справ України подає зазначені пропозиції відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України.

6. Президент України або Кабінет Міністрів України розглядають пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і приймають рішення про внесення на розгляд ВРУ в порядку законодавчої ініціативи проекту закону про ратифікацію МД Укр. 7. Якщо на ратифікацію подається міжнар договір, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів Укр, проекти таких законів подаються на розгляд ВРУ разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно. 8. Державні органи, зазначені у частині шостій цієї статті, на вимогу ВРУ або її комітетів та у строки, визначені ними, надають додаткову інформацію, що стосується проекту закону про ратифікацію міжнар договору Укр. 9. ВРУ розглядає внесений Презид Укр або КМУ проект закону про ратифікацію міжнар договору Укр і приймає відповідне рішення.

122.Рег-не об’єднання ГУАМ: загальна хар-ка.

Організація за демократію й ек розвиток- ГУАМє міжн регіональною орг-ією, до складу якої входять Азербайдж, Грузия, Молдова і Укр.

Створена 2006 р. на Київському саміті ГУАМ, у ході якого глави держав підписали Устав Организації.

Відповідно до Уставу основними цілями ГУАМ є: - Відповідно до Уставу основними

цілями ГУАМ

є: - ствердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права й поваги прав людини; - забезпечення стійкого розвитку; - укріплення міжнар й регіональної безпеки й стабільності; - поглиблення європейської інтеграції для створення спільного простору безпеки, а також розширення економічного й гуманітарного співр-ва; - розвиток соціально-ек, транспортного, енергетичного, науково-технічного й гуманітарного потенціалу; - активізація політичної взаємодії й практичного співр-ва в сферах, що представляють взаємний інтерес.

Структура Організації складається з Ради й Секретаріату. Рада є основним органом Організації. Він провадить свою роботу на рівнях голів держав (саміт), міністрів закордонних справ, національних координаторів і постійних представників.

Координация співр-ва на галузевому рівні покладена на рабочі групи. Робочі й допоміжні органи Організації, що діють на постійній або тимчасовій основі, створюються за рішенням Ради міністрів закордонних справ. З метою розвитку співробітництва ділових кіл в Організації діє Деловой совет ГУАМ. В 2004 році заснована Парламентская Ассамблея ГУАМ, до складу якої входять три комітети: політ; торгово-ек; з питань науки, культури й освіти. Держави-члени ГУАМ взаємодіють у рамках МО зокрема ООН й ОБСЄ. В 2003 році ГУАМ був наданий ГА ООН. ГУАМ активно співробітничає з іншими державами. Відповідно до Рамочной программой ГУАМ-США по содействию торговле и транспортировке, обеспечению пограничного и таможенного контроля, борьбе с терроризмом, организованной преступностью и распространением наркотиков державами ГУАМ при сприянні США, Центра SECI, експертів Болгарії, Румунії й Угорщині був реалізований ряд спільних проектів. Зокрема, створений Віртуальний центр ГУАМ по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, поширенням наркотиків й інших небезпечних видів злочинів. У цей момент проводиться робота з реалізації Проекту по сприянню торгівлі й транспортуванню. У ГУАМА існує статус наглядача і партнера. Організація заявляє про свою відкритість до співробітництва із третіми державами й міжнар організаціями, які розділяють її мети й принципи, а також готові брати участь у реалізації спільних ініціатив.



edu 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная